Марійка Байцар та Христина Горішна вперто працюють над тим, аби бути здоровими і гарними.

            Від десятирічної Марійки та чотирнадцятирічної Христини не тільки краса, але й звичайне здоров’я вимагають воістину титанічної праці, тому що обидві дівчинки від народження хворіють на дитячий церебральний параліч (ДЦП) …
           …Навіть в трирічному віці Марійка ще не могла стояти. Лікування тривало протягом п’яти років, внаслідок якого Марійка почала краще рухатись та зник крововилив в мозок. Це був перший етап.
           Випадок допоміг знайти Оксану Слінько, тренера з аеробіки, яка взялася допомогти дівчинці.
           Перше заняття гімнастикою було трагічним для всіх – Марійка не могла робити те, що їй говорити, Оксана не могла знайти підхід. Але виходу не було. Оксана читала спеціальну літературу, щоби розробити індивідуальний комплекс вправ для всіх частин тіла.

         Доводилося пояснювати Марійці детально найпростіші елементи гімнастичних вправ. Марійка спочатку усвідомлювала рухи і тільки після того виконувала, коментуючи все, що робить,- на цьому побудовані заняття – «говори і роби». Коли ми вчилися робити «кішечку», довелося Марійку запихати під стілець, тому що вона інакше нерозуміла, що від неї вимагають. Вона кричала: «Гвалт, що зімною роблять!».

            На початку кожна вправа була із слізьми. « Для того, щоби застосувати права руху працювати, наприклад, я розкидаю ґудзики, і Марійка повинна їх зібрати правою паралізованою рукою, нахиляючись за кожним зокрема… З жорстокою хворобою – жорстока боротьба. Закінчували заняття тим, що Марійка стояла на паралізованій нозі по пів години.
           Хвора рука не могла втримати легкі предмети. Тепер до комплексу щоденних вправ входить також і ходіння на руках по всій квартирі. Паралізована рука тримає тіло!

    (  Клуб «МД» Сила волі)