Про Оксану Слінько (тоді інструктора з аеробіки) я писала кілька років тому. Ця дівчина вразила мене своєю історією, якої вона не приховувала і розпові¬дала усім новеньким, що прихо¬дили в її групу, надихаючи їх на подвиги.
         У 14 років лікарі поставили Оксані діагноз "Сколіоз ІІ-ІІІ ступеня на фоні вкорочення кінцівки". Викривлений хребет .зайва вага, одна нога коротша віл іншої на — ці Проблеми приголомшили дівчинку, але ненадовго. Одного разу вона рішуче сказала собі: я такою не буду і почала ходити на лікувальну фізкультуру. Вона була дуже впертою і не дуже слухняною. Ча¬сом те, про що лікарі говорили "не можна", вона робила. Прислухалася перш за все до свого організму, який сам їй підказував, що йому добре, а що шкодить.

         Через кілька років Оксана закінчила школу танцювальної аеробіки "Краян" і школу манекенниць та фотомоделей, працювала моделлю на показах мод Оксани Караванської, Руші Полякової, Уляни Грєчило, Андрія Сендецького, водночас працювала інструктором у групах аеробіки.

         Коли ми познайомилися з Оксаною, вона вже була стрункою, гарною, життєрадісною та впевненою в собі дівчиною.

         Після публікації у "Високому Замку" на мене нахлинула лавина листів та прохань від людей, які мали такі самі проблеми, як я колись, - розповіла Оксана під час нашої нещодавньої зустрічі. -Я настільки хотіла допомогти саме цим людям, що довелося врешті-решт повністю відмовитися від занять аеробікою та переключитися на оздоровчу гімнастику. За раз я вже маю свою власну методику, вистраждану і перевірену багаторазово. Вона визрівала поступово - я показувала своїм учням вправи, які свого часу допомогли мені, і ми разом додавали до них щось нове. Від мене чекали чогось надзвичайного, в мене вірили, і я мусила зробити майже неймовірне. Адже витягнути з відчаю та хвороби себе - це одне, а допомогти зробити те саме іншим - на це потрібні значно більші зусилля. Мені дуже допомогли курси інструкторів ЛФК при Львівському медичному університеті, які я закінчила. Але якби не власний досвід, мені б не вдалося ніколи досягти такого результату із багатьма своїми ученицями, з якими ми колись були сестрами по нещастю. Сьогодні красуня говорить: «У мене ріс горб»...
         У групи занять з лікувальної гімнастики, які веде Оксана Слінько, приходять учні віком від 6-ти до 52 років. Нерідко поруч займаються і донька-підліток, яка потерпає від сколіозу, і мама, яку остеохондроз замучив. Оксана вже давно співпрацює з лікарями та фаховими масажистами, які скеровують до неї своїх пацієнтів "закріпити результати".
         Подивитися на заняття дівчат та хлопців (є в групі і представники сильної статі) - означає самому пройти курс шокотерапії. Настільки завзято і натхненно, по крихтах відвойовують тут втрачене здоров'я. Результат приходить не так швидко, як хочеться, але впертим і сильним вдається майже неможливе.
         У мене на спині ріс горб, - каже Наталя Кравчишин, гарна і струнка, як берізка, дівчина. Якби у той час - а мені було 11 років - я не зустріла Оксану, не знаю, що було б зі мною зараз. Я ходила в кілька інших спеціальних лікувальних груп, на плавання, але змін не відбувалося. Коли потрапила сюди, то тут, виявилося, все зовсім по-іншому. Оксана ніколи не залишає сам на сам з проблемою "як це робиться". Вона постійно поруч, спостерігає, правильно ти все робиш чи ні. Я вже майже три роки займаюся в її групі. Три рази на тиждень по півтори години. У мене не тільки спина змінилася до невпізнання - я почала рости. З III ступеня сколіоз "посунувся" на І. Я свої проблеми подолала і тепер розказую про те, як я це зробила, новачкам, щоб вони повірили, що нічого неможливого немає...
         Десятикласниця однієї з львівських шкіл Оля Мазур теж охоче ділиться своїм досвідом:
         Сколіоз, який був у мене з 1-го класу, спровокував страшну астму. Шість років лікування - і традиційними, і нетрадиційними методами, і поїздки до моря нічого  не дали. У мене піднімався тиск, я задихалася на кожному кроці, вже було видно перекіс стегон, одна нога стала коротшою від іншої. І одного разу лікар-діагност Юлія Вікторівна Кричевська, оглянувши мене, сказала, що всі мої проблеми від хребта. Лікар Павло Павлович Мацькевич провів курс мануальної терапії І підказав піти до Оксани на заняття.
         Я працювала по півтори години щодня, - продовжує свою розповідь дівчина. - Перший ледь помітний результат з'явився тільки через три місяці... І тільки через півтора року занять я побачила у дзеркалі те, що давно хотіла побачити. А тепер я вже знаю, що створила собі м'язовий корсет, який тримає спину як слід і не дає хребту викривлятися. Сьогодні вже як тренер допомагаю Оксані проводити заняття. Своє майбутнє бачу тільки поруч З нею - хочу допомагати іншим.. а ті жахливі приступи астми минули...
         Ще одна дівчина, назвавши тільки своє ім'я - Ірина і місце роботи (обласна клінічна лікарня), теж розповіла свою історію:
         Я займалася танцями й із задоволенням ходила до Оксани на заняття аеробікою. Одного дня раптом потрапила в страшну автомобільну аварію. У мене був компресійний перелом хребта... Зробили операцію, поставили металеву пластину в хребет. Я не плакала, коли сталася аварія, не плакала після операції, але не втрималася від сліз, коли лікар сказав, що мені не можна буде займатися аеробікою. Тільки-но вийшла з лікарні - відразу до Оксани. Вона мені сказала: тобі не можна, хочеш, сиди дивись на інших. Через 4 місяці я знову прийшла у зал. "Лікар тобі дозволив?" - запитала Оксана. "Дуже обережно", - сказала я . І почала займатися за індивідуальною програмою по 2-2,5 години на день. Починалося з того, що я зігнутися не могла, ногу підняти не могла. Робила вправи - сльози котилися градом від болю. Спина набрякала, я виходила з залу вся мокра. Оксана не спускала з мене очей. Через 1 І місяців після аварії я вже не тільки на лікувальну гімнастику ходила, але й на аеробіку. А сьогодні вже можу говорити про те, що повернула собі і здоров'я і ту саму зовнішність, що до аварії...

Жодна таблетка не замінить руху

         Життєвий девіз Оксани Слінько простий і ємний: "Життя - із русі". її дивує, що чимдалі, тим відчутнішою стає проблема захворювань хребта у молоді, у дітей. До неї на заняття приходять дівчата зі сколіозом, а дисплазією кульшового суглоба, плоскостопістю та кривошиєю, вкороченням кінцівок та пост травматичними проблемами... Вона береться допомогти, тому що переконана: хребет - стрижень здоров'я, і саме він перш за все має бути рухливим і гнучким. Її авторська методика базується на покращенні м'язового тонусу хребта та на розвиткові його гнучкості. Оксана розробила свої вправи сама, тому що майже нічого із загальновідомого їй тоді не підійшло. Вона порушила (щоправда, з розумом) чимало заборон лікувальної фізкультури - і вийшло на краще. Тепер допомагає іншим.          Я реанімувала методику повзання, яку поєдную з асиметричною гімнастикою, - пояснює Оксана. - Наскільки мені відомо, у Львові цього ніхто не робить. У відповідному положенні при повному розвантаженні хребта людина виконує так звані редресуючі рухи в протилежний бік від викривлення хребта. Я фотографую всіх  новачків і виписую кожному картку, призначаючи індивідуальний комплекс вправ. Потім результат можна порівняти навіть за фотографією...
         Оксана розповіла мені про одну зі своїх учениць, яка кілька місяців тому мала надмірну вагу і постійно пригнічений настрій. Зараз ця дівчина - життєрадісна, спортивної статури, вона випромінює жіночність та здоров'я. Прийшла нещодавно до Оксани мама цієї дівчини І з хвилюванням сказала тренеру:
         Ти її народила! Вона стала зовсім іншою - і зовні, І за характером.
         Оксана знає, що "народитися вдруге" - це не просто слова. Вона і сама колись була замкненою сумною дівчинкою, яка не любила спілкуватися та соромилася самої себе.

Перший діагноз можуть поставити батьки

         Оксана Слінько радить мамам і татам бути уважними до своїх дітей і не пропустити моменту, коли ще можна виправити ситуацію. Особливо мають бути готовими до можливих проблем зі здоров'ям ті підлітки, які у ранньому дитинстві мали вроджену кривошию, дисплазію кульшового суглоба (тазостегнового), ознаки рахіту, важкі інфекційні захворювання. Сколіоз нерідко починається з плоскостопості. Тому, коли формується стопа, не варто економити на взутті і купувати його "на виріст" або носити затісне. Перевагу варто надавати фірмовому взуттю з супінаторами.
         Не варто чекати шкільних медоглядів. Порушення постави, як і перший ступінь сколіозу, можуть визначити навіть мама з татом. А другий-третій ступінь вже помітить будь-хто. Роздягніть дочку чи сина до білизни. Подивіться на лопатки, чи вони на одному рівні, Якщо одна вище від другої - це вже свідчить про зміни у поставі. Подивіться на сідничні складки - якщо вони зміщені, то існує загроза перекосу таза(особливо це небезпечно для дівчат як для майбутніх мам). Нехай дочка чи син притиснуть прямі руки до корпуса, а ви подивіться на утворені між руками та талією трикутники. Якщо вони різні - треба йти до лікаря. Нехай дитина нахилиться вперед: якщо ви помічаєте так званий реберний горб з одного або з іншого боку - негайно в поліклініку. Перекос таза теж легко діагностувати. Треба поставити ноги разом: якщо підколінні впадини на одному рівні - все гаразд.
         Як свідчить досвід Оксани Слінько, у дівчат підліткового віку частіше спостерігається перекіс таза і реберний горб, у хлопців - кіфоз (сильна сутулість). Однак якщо взятися вчасно і наполегливо за виправлення ситуації - все врешті-решт буде добре.

Галина ВДОВИЧЕНКО.